Батькам учнів 1-х класів

Що таке психологічна готовність до школи або шкільна зрілість?

Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості:

• інтелектуальний,
• емоційний,
• соціальний.

Інтелектуальна зрілість передбачає певний рівень розвитку мислення, пам’яті, сприйняття, мовлення та дрібної моторики дитини. Майбутній першокласник (майбутня першокласниця) має вміти:

• міркувати;
• виділяти суттєві ознаки предметів і явищ, доступні розумінню дитини;
• порівнювати предмети;
• знаходити відмінності і схожість;
• виділяти ціле і його частини;
• групувати предмети за певними ознаками;
• робити найпростіші висновки і узагальнення;
• утримувати в пам’яті певну кількість інформації,
• впевнено володіти ручкою.

Емоційна зрілість дитини означає, що у неї сформувалася така якість, як довільність, тобто зменшується кількість імпульсивних реакцій (коли зробив (зробила), а потім подумав (подумала), чи не подумав (подумала) взагалі) і виникає здатність виконувати тривалий час не дуже цікаве завдання. До початку навчання діти мають орієнтуватися на шкільні вимоги (тобто «треба» вже може пересилити «хочу»). Зрілість передбачає здатність дитини справлятися зі своїми негативними емоціями.

Соціальна зрілість – це вміння та бажання першокласників (першокласниць) спілкуватися з дорослими, однолітками. Дитина має розуміти, що з дорослими в школі та в інших місцях потрібно вести себе не так, як з батьками, бабусею, дядьком – треба вміти дотримуватися достатню дистанцію в спілкуванні з педагогами. І навіть, якщо вчитель (вчителька) жартує або грає з дітьми, то їм все одно не слід виходити за рамки своєї ролі учня чи учениці.

У дитини має бути бажання вчитися у школі.  Ваші діти хочуть йти до школи? А чому?

Передбачається, що ваш син або донька хочуть йти в школу не тому, що там навчається старший брат або сестра і не тому, що хочеться всім похвалитися своїм новим портфелем, хоча в цих мотивах немає нічого поганого. Однак ви можете бути впевнені в тому, що ваша дитина досягла особистісної зрілості тільки тоді, коли за її бажанням піти в школу варто, по-перше, прагнення здобути нові знання, уміння і навички, а по-друге, потреба брати участь у серйозній діяльності.

Чи знаєте ви вікові особливості дітей-шестирічок?

Психологи доходять висновку, що шестирічний першокласник (першокласниця) за рівнем свого психічного розвитку залишається дошкільником (дошкільницею): він (вона) зберігає особливості мислення, властиві дошкільному віку; у нього (у неї) переважає мимовільна пам’ять (запам’ятовує здебільшого те, що привертає увагу яскравістю, цікавістю, емоційним відгуком); специфіка уваги дозволяє дитині продуктивно займатися тією самою справою упродовж не більше ніж 10-15 хвилин.

Особистості. Шестирічним дітям притаманні певні особливості, що створює додаткові труднощі в процесі навчання. Інтерес до пізнання у цей час ще нестійкий, залежить від ситуації, тому під час занять у більшості дітей він виникає і підтримується завдяки вчителеві. Отримання негативних зауважень викликає тривожність, дискомфорт, через які значна частина учнів стають пасивними, залишають розпочату роботу або потребують допомоги вчителя.

Поведінка дитини залежить від її емоційного стану, є імпульсивною та безпосередньою, що ускладнює колективну роботу дітей на уроці. Зрозуміло, що дітей шести років навчати складно, і таке навчання необхідно будувати з урахуванням специфіки їхнього розвитку.

Шестирічна дитина швидко стомлюється, виконуючи одноманітну роботу,

У шестирічної дитини існує нагальна потреба в грі та емоційній насиченості всього життя, саме тому вона значно краще засвоює програму, запропоновану їй в ігровій формі, ніж у стандартній ситуації навчального заняття.

У шестирічних дітей ще зберігаються притаманні дошкільному вікові особливості мислення: у них домінує мимовільна пам’ять, унаслідок чого запам’ятовується не те, що потрібно, а те, що цікаво; специфіка уваги уможливлює продуктивне виконання певної роботи не більше як упродовж 15-20 хвилин; особливості мислення зумовлюють прагнення вивчати все передусім у наочно-образному та наочно-дієвому аспектах.

Характер у цьому віці тільки формується. Через недостатню сформованість вольових процесів спостерігається імпульсивність поведінки, вередливість, упертість. У поведінці дітей чітко виявляються особливості їхнього темпераменту, зумовлені властивостями нервової системи, однак більшість молодших школярів чуйні, допитливі та безпосередні у вираженні своїх почуттів і ставленні до оточуючих.

Незважаючи на певну специфіку й складність організації навчання шестирічок, існують певні новоутворення у психічному розвитку дитини, які дають підстави фахівцям рекомендувати навчання з цього віку. Перше – це те, що діяльність дитини стає спрямованішою (наприклад, дитина, заради того, щоб завершити справу й переконатися в результаті або отримати схвалення дорослого, готова відкласти прогулянку або перегляд мультфільмів).

Допоможіть своїй дитині адаптуватися до школи!

• Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який (яка) ти в нас уже великий (велика), ми навіть можемо довірити тобі помити посуд!»

• Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

• Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

• Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителів, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

• Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

• Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

• Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

• Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

• Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

• Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому. Створюйте позитивне емоційне ставлення до школи, запобігайте перевантаженню, допомагайте, якщо це доцільно, виявляйте і підтримуйте здібності дитини до тих видів діяльності, якими вона захоплюється, і в яких має певні успіхи.

Навчання у школі має бути джерелом позитивних емоцій, що допоможе дитині знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у свої силах.

Поради батькам першокласників під час дистанційного навчання

Початок навчання дитини у першому класі – складний і відповідальний етап у її житті. 
1.      З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб підготовка до занять не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.
2.    Не підганяйте дитину, розраховувати час – це ваш обов'язок.
3.    Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.
4.    Привчіть дитину готуватися до занять напередодні  ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого- небудь важливого.
5.    Забудьте фразу «Що ти сьогодні отримав?!», а краще запитайте: «Про що нове ти сьогодні дізнався?».
6.    Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід – зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.
7.    Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
8.    Пам'ятайте, що телевізор – ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані.
9.  Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною.
10.  З перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. У І чверті дитина повинна спати не менше 10-11 годин, потім можна скоротити до 9-10годин.
11.  Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть коли у неї щось не виходить, дати їй невеличкий перепочинок і потім повернутися до виконання завдань.
12.  Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте. Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.