Батькам учнів 5-х класів

Як налаштувати дітей на навчання в умовах війни?

          Повномасштабна війна вимагає кардинальніших рішень. На цей раз батькам доводиться самим визначатися із формою навчання, ретельно зважуючи всі ризики  Безпека і психологічне здоров'я дітей є найважливішим і найпершим.
          Психологи зазначають: фаза повернення людини до стабілізації триває від шести до 36 місяців, проте не за раз. А увага більшості дітей сьогодні сфокусована на сигналах повітряних тривог, швидкому переховуванню у сховищах та на негативних подіях. 
          Тому не ігноруйте страхи дітей. Якщо у дитини є внутрішній ресурс (сили) подолати страх, допоможіть їй у цьому. 
           Учні молодшої школи не можуть ще критично сприйняти загрозливу інформацію, схильні до катострофізації. Залякувати дітей точно не варто, проте і реальну ситуацію потрібно говорити дозовано, а головне спокійно.
Для учнів старшої школи  важливо проговорити чіткий алгоритм дій, що робити у випадку різних ситуацій. Наявність плану зменшує рівень тривожності. Окрім інформації про ймовірні загрози, необхідно також говорити про роботу нашої протиповітряної оборони і силу української армії,
            І якщо учні середньої та старшої шкіл вже ознайомлені з реальним шкільним життям, то для першачків все по-новому. 
            Треба поцікавитись самопочуттям дитини і чим ви можете їй допомогти.  Не варто навантажувати дитину, натякати, що вона не встигає. На все треба час.

Рівень батьківських очікувань тотожний рівню тривожності п’ятикласників

П’ятий клас – це не тільки новий етап у навчанні дитини, це і новий етап у розвитку особистості. Будь-які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних знань, дій, навичок.

Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

Одним із чинників, шо ускладнює адаптацію школярів до нових умов навчання, підвищує рівень їхньої тривожності, є страх невідповідності очікуванням оточення, зокрема – батьків. Тому у спілкуванні з дитиною батькам варто дотримуватися наступних правил:

1. Щоб уникнути зайвих проблем та конфліктів, збалансуйте власні очікування і можливості дитини.Можна виражати своє невдоволення окремими діями дитини, а не дитиною в цілому.

2. Якщо дитина викликає у вас негативні переживання, повідомте її про це.

3. Про свої почуття кажіть дитині від першої особи. Скажіть про себе, свої думки і почуття, а не про неї і її поведінку.

4. Не вимагати від дитини неможливого чи важко здійсненного. Краще подивіться, що можна змінити в оточуючому середовищі.

4. Невдоволеність діями дитини не повинна бути постійною, інакше вона перестане сприйматися дитиною.

5. Не втручайтесь у справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги. Якщо дитині важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов’язково надайте її.

6. Дозвольте дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (чи їх відсутності). Тоді у неї буде шанс подорослішати.

7. Потроху, але невпинно знімайте з себе відповідальність за справи вашої дитини, нехай вона відчує відповідальність за їх виконання.

8. Успіх чи невдача впливає на мотивацію навчання, тому особливу увагу необхідно приділити формуванню правильного ставлення дитини до помилок, невдач, промахів. Це поштовх до самовдосконалення, щоб стати краще, сильніше, досвідченіше.

9. Радійте досягненням своєї дитини. Не будьте скупими на хвалу, помічайте навіть незначні успіхи і досягнення. В жодному разі не порівнюйте її з іншими дітьми, давайте оцінку не дитині, а її вчинкам.

10. Дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

11. Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням на зразок: «Як минув твій день у школі?» Щотижня обирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте імена, події, деталі, про які дитина повідомляє вам, використовуйте їх надалі для того, щоб починати бесіди про школу.